Числівник та його граматичні ознаки

Числівник -  це частина мови, що означає абстрактно-математичне число або певну кількість однорідних предметів чи їх порядок при лічбі.

Називаючи абстрактно-математичне число (наприклад: сто ділиться на п'ять) чи позначаючи кількість однорідних предметів (наприклад: три доби), числівники виражають ці значення в граматичній категорії відмінка. Віднесеність до граматичного роду властива тільки окремим словам, що позначають кількість предметів (наприклад: один, одна, одно; два дві, обидва обидві; порівняйте також мільйон і тисяча). Більшість числівників, що позначають абстраговану чи конкретно виявлену кількість предметів, не виражають граматичного значення роду та числа.

Числівники, що позначають порядок предметів при лічбі, виражають граматичні значення роду, числа й відмінка, зумовлені формою означуваного іменника: шостий клас, шоста група, шосте червня, шості уроки, шостого класу, шостої групи, шостого червня, шостих уроків.

Усі числівники в реченні пов'язані з іменниками або виступають як назва числа без іменника. Такі синтаксичні сполучення числівника з іменником у формах називного і знахідного відмінків функціонують як один член речення підмет або додаток: У вікно моє пильно дивляться сто вікон. Сто річок перебрів у броди.

У непрямих відмінках числівники, що позначають кількість, є узгодженими означеннями: у семи (скількох?) студентів, з п'ятнадцятьма (скількома?) гривнями. Числівники, що означають порядок предметів при лічбі, завжди виступають узгодженим означенням: десятий (який?) літак, до четвертого (якого?) класу. Числівник може виконувати також роль іменної частини складеного присудка, наприклад: серце в нас одно; або в сполученні з іменником: за чотири роки. 

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні й порядкові. 

Кількісні числівники виражають кількісну характеристику предметів або абстраговане число і відповідають на питання скільки? Кількісні числівники об'єднують кілька груп: власне кількісні, неозначено-кількісні, збірні та дробові.

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання котрий?  котра?  котре? 

Морфологічні особливості  кількісних числівників пов'язані з лексичним значенням їх. Виражаючи лексично кількісність, вони позбавлені граматичного значення числа. В однорідних предметах, що позначаються іменниками у формах множини, кількісна характеристика виражається семантикою числівників (три олівці, п'ять стільців), а форма множини іменника, позбавлена родової віднесеності, виключає потребу вираження граматичного роду і в числівнику. Тільки числівник один має чітко виражену віднесеність до іменників усіх трьох родів: один стіл, одна дівчина, одно (одне) яблуко.

Числівник два також має граматичне значення роду: два у зв'язку з іменниками чоловічого і середнього роду (два роки, два озера) і дві у поєднанні з іменниками жіночого роду (дві сестри, дві руки). Це значення роду виражається лише у формах називного і знахідного відмінків.

Граматичне значення роду мають також числівники іменникового походження тисяча, мільйон, мільярд, більйон, трильйон і под. Ці слова увійшли до системи числівників, але зберегли деякі морфологічні особливості: мають значення роду і змінюються за відмінками як іменники першої (тисяча) або другої відміни (мільйон, мільярд, нуль). Як і всі інші кількісні числівники, вони не мають граматичних форм числа і виражають кількісність лексично.

Морфологічні особливості

За структурно-морфологічними особливостями числівники поділяються на три розряди: прості числівники, складні числівники та складені числівники. Ці три розряди утворюють систему, закриту для поповнення новими структурними компонентами.

З цього погляду числівники вирізняються тим, що продуктивний словотвір їм не притаманний. Сучасну сукупність числівників сформовано з колишніх іменникових, прикметникових і прислівникових коренів. Залежно від кількості коренів, які не зазнали нівеляційних трансформацій упродовж формувания числівника як частини мови, сучасні числівники бувають простими, складними і складеними.

Прості числівники охоплюють непохідні й похідні слова з одним, формально і семантично вирізнюваним, коренем:

• назви чисел першого десятка (один, десять);
• назви чисел другого десятка (одинадцять дев'ятнадцять);
• окремі назви десятків (двадцять, тридцять, сорок);
• числівник сто;
• збірні числівники (двоє, троє, четверо, п'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев'ятеро, десятеро, одинадцятеро), а також похідні від них числівники з суфіксом -к (двійко, трійко, четвірко, п'ятірко, шестірко, семірко, восьмірко) та їхні пестливі розмовні варіанти (двоєчко, троєчко);
• дробові числівники півтора, півтори,
• неозначено-кількісні числівники (багато, небагато, мало, немало, чимало, кілька, декілька, кільканадцять, кільканадцятеро, стонадцять) та розмовні відповідники деяких із них (багатенько, багатечко, багацько, чималенько, кількоро, декількоро);
• займенникові числівники (скільки, стільки, скільки-то, стільки-то, скільки-небудь, скількись, ніскільки);
• числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд, більйон, трильйон, квадрильйон.

3-поміж простих числівників вирізняється структурною своєрідністю група слів з елементами -надцять і -дцять, які оформлюють назви другого десятка (одинадцять, дев'ятнадцать), окремих десятків (двадцять, тридцять) і неозначенокількісних понять (кільканадцять, стонадцять). Ці елементи набули функції суфіксальних морфем унаслідок фонетичних і морфемних трансформацій у структурі колишніх складних числівників. Суфікс (на)дцять мав своїм попередником відповідні форми числівника десять, що спочатку функціонував як другий складник-основа з прийменником на або без нього у назвах другого десятка і десятків.

До складних числівників належать складні слова, сформовані з двох коренів:

• частина назв десятків (п'ятдесят-дев'яносто);
• назви сотень (двісті-дев'ятсот);
• дробовий числівник півтораста;
• збірні числівники обидва, обидві;
• неозначено-кількісні числівники кількадесят, кількасот.

У складних числівниках другу основу формують числівники два, десять і сто.

Складені числівники являють собою аналітичні утворення, що називають відповідне число і формуються з двох, трьох, чотирьох і більшої кількості простих і складних числівників: тридцять два, чотириста п'ятдесят шість, п'ять тисяч сімсот шістдесят п'ять, дев'ять мільярдів чотириста сімдесят один мільйон триста сімдесят тисяч сто п'ятдесят три.

Такі складені числівники позначають десятки з одиницями (сорок шість, вісімдесят п'ять), сотні з десятками (п'ятсот тридцять, дев'ятсот п'ятдесят), сотні з десятками й одиницями (шістсот дев'яносто один, сімсот двадцять вісім), тисячі з сотнями (чотири тисячі двісті, шість тисяч вісімсот), тисячі з сотнями й десятками (двадцять тисяч сто сорок, тридцять тисяч двісті п'ятдесят) тощо. До складених числівників належать і дробові числівники, напр.: одна четверта, п'ять шостих, дев'ять цілих сім десятих, сім цілих двадцять п'ять сотих.

Збірні числівники

Збірні числівники означають кількість предметів у сукупності, неподільній єдності їх, наприклад: двоє вікон, троє дітей, четверо коней, п'ятеро саней. У поєднанні з власне кількісними збірні числівники виражають сукупність, неподільну єдність і в більших вимірах, наприклад: сорок п'ятеро, сто п'ятдесят троє телят.

Числівники двоє... п'ятеро мають паралельні суфіксальні утворення, двійко, трійко, четвірко і п'ятірко, містять відтінок суб'єктивної оцінки ставлення.

Сучасні українські числівники двоє, троє, четверо, п'ятеро— десятеро, функціональний ряд яких фактично обмежується назвою тридцятеро, з генетичного погляду становлять морфологізовану давню форму називного — знахідного однини середнього роду на -о. Вони втратили повну словозмінну парадигму. В усіх відмінках, крім називного й знахідного, їм властиві форми власне кількісних числівників.

До збірних належать числівники обоє, обидва, обидві, які також виражають кількість предметів як єдність, сукупність (обидва лікарі, обидві дівчини, обоє хлоп'ята).

Збірні числівники не мають роду і числа, при відмінюванні тільки в називному і знахідному відмінках зберігають свої форми, виступаючи з керованим іменником одним членом речення підметом чи додатком. У непрямих відмінках збірні числівники замінюються формами власне кількісних числівників (двоє вікон, двох вікон, двом вікнам, двоє вікон, двома вікнами, у двох вікнах).

У сполученні з іменником назвою істоти відбувається заміна збірного числівника і в знахідному відмінку (зустрів двох хлоп'ят, але побачив двоє дверей). Зі збірними числівниками обидва, обидві іменники в називному відмінку множини вживають так само, як і з числівниками два, дві (обидва плуги, обидві книжки, але: обоє очей).

Збірні числівники поєднуються:

1. з іменниками, що є назвами осіб чоловічої статі (троє учнів, четверо коней, дванадцятеро зайців);
2. з іменниками середнього роду, що позначають малих істот (двоє курчат, п'ятеро ведмежат, восьмеро малят);
3. з іменниками середнього роду, що позначають неживі предмети (двоє відер, четверо полотен, п'ятеро імен);
4. з іменниками множинної форми, що позначають конкретні предмети (троє воріт, четверо саней).
5. з іменниками, що позначають парні предмети (двоє штанів, дві пари штанів).
6. з іменниками, що мають різні основи в однині та множині (лоша — п'ятеро лошат, кача — шестеро качат, дівча, дівчина — четверо дівчат, селянин — троє селян, громадянин — шестеро громадян, друг — четверо друзів).
7. у мовній практиці фіксуються також випадки вживання числівників на зразок двоє, п'ятеро з іменниками чоловічого роду власне предметної семантики, наприклад: семеро обідів наставляти, за днів двоє, двоє-троє крикливих голосів.

Збірні числівники поширені в розмовній мові, художніх творах, але майже не вживаються в діловому й науковому стилях. Збірні числівники кваліфікують як числові назви, що позначають кількість як неподільну, нечленовану сукупність істот або предметів, і, отже, вони протиставляються власне кількісним числівникам, що виражають кількість індивідуально розрізнюваних, дискретних предметів. Провідною в значеннєвому плані збірних числівників вважається ознака, що споріднює їх зі збірними іменниками, семантичну основу яких становить позначення неподільних множин однотипних предметів.

Застереження про неможливість поєднання аналізованих числівників з іменниками жіночого роду на позначення осіб не можна вважати абсолютним, тому що відповідні сполуки фіксуються в мовній практиці, наприклад: Десятеро спортсменок пройшли строєм.

Сучасна інтерпретація значень кількісних і збірних числівників, успадкованих українською мовою з праслов'янської, не відображає реального первісного розмежування функцій відповідних числових назв, глибинної природи характеру позначуваних ними кількісних відношень між предметами. 

Первісне значеннєве протиставлення кількісних числівників ґрунтувалося на понятті нерозчленованої (збірної) і розчленованої (дистрибутивної) кількості предметів.

Теоретичні відомості

Статистика

Презентація

Гугл-форма