Збірні числівники

Збірні числівники означають кількість предметів у сукупності, неподільній єдності їх, наприклад: двоє вікон, троє дітей, четверо коней, п'ятеро саней. У поєднанні з власне кількісними збірні числівники виражають сукупність, неподільну єдність і в більших вимірах, наприклад: сорок п'ятеро, сто п'ятдесят троє телят.

Числівники двоє... п'ятеро мають паралельні суфіксальні утворення, двійко, трійко, четвірко і п'ятірко, містять відтінок суб'єктивної оцінки ставлення.

Сучасні українські числівники двоє, троє, четверо, п'ятеро— десятеро, функціональний ряд яких фактично обмежується назвою тридцятеро, з генетичного погляду становлять морфологізовану давню форму називного — знахідного однини середнього роду на -о. Вони втратили повну словозмінну парадигму. В усіх відмінках, крім називного й знахідного, їм властиві форми власне кількісних числівників.

До збірних належать числівники обоє, обидва, обидві, які також виражають кількість предметів як єдність, сукупність (обидва лікарі, обидві дівчини, обоє хлоп'ята).

Збірні числівники не мають роду і числа, при відмінюванні тільки в називному і знахідному відмінках зберігають свої форми, виступаючи з керованим іменником одним членом речення підметом чи додатком. У непрямих відмінках збірні числівники замінюються формами власне кількісних числівників (двоє вікон, двох вікон, двом вікнам, двоє вікон, двома вікнами, у двох вікнах).

У сполученні з іменником назвою істоти відбувається заміна збірного числівника і в знахідному відмінку (зустрів двох хлоп'ят, але побачив двоє дверей). Зі збірними числівниками обидва, обидві іменники в називному відмінку множини вживають так само, як і з числівниками два, дві (обидва плуги, обидві книжки, але: обоє очей).

Збірні числівники поєднуються:

1. з іменниками, що є назвами осіб чоловічої статі (троє учнів, четверо коней, дванадцятеро зайців);
2. з іменниками середнього роду, що позначають малих істот (двоє курчат, п'ятеро ведмежат, восьмеро малят);
3. з іменниками середнього роду, що позначають неживі предмети (двоє відер, четверо полотен, п'ятеро імен);
4. з іменниками множинної форми, що позначають конкретні предмети (троє воріт, четверо саней).
5. з іменниками, що позначають парні предмети (двоє штанів, дві пари штанів).
6. з іменниками, що мають різні основи в однині та множині (лоша — п'ятеро лошат, кача — шестеро качат, дівча, дівчина — четверо дівчат, селянин — троє селян, громадянин — шестеро громадян, друг — четверо друзів).
7. у мовній практиці фіксуються також випадки вживання числівників на зразок двоє, п'ятеро з іменниками чоловічого роду власне предметної семантики, наприклад: семеро обідів наставляти, за днів двоє, двоє-троє крикливих голосів.

Збірні числівники поширені в розмовній мові, художніх творах, але майже не вживаються в діловому й науковому стилях. Збірні числівники кваліфікують як числові назви, що позначають кількість як неподільну, нечленовану сукупність істот або предметів, і, отже, вони протиставляються власне кількісним числівникам, що виражають кількість індивідуально розрізнюваних, дискретних предметів. Провідною в значеннєвому плані збірних числівників вважається ознака, що споріднює їх зі збірними іменниками, семантичну основу яких становить позначення неподільних множин однотипних предметів.

Застереження про неможливість поєднання аналізованих числівників з іменниками жіночого роду на позначення осіб не можна вважати абсолютним, тому що відповідні сполуки фіксуються в мовній практиці, наприклад: Десятеро спортсменок пройшли строєм.

Сучасна інтерпретація значень кількісних і збірних числівників, успадкованих українською мовою з праслов'янської, не відображає реального первісного розмежування функцій відповідних числових назв, глибинної природи характеру позначуваних ними кількісних відношень між предметами. 

Первісне значеннєве протиставлення кількісних числівників ґрунтувалося на понятті нерозчленованої (збірної) і розчленованої (дистрибутивної) кількості предметів.

Теоретичні відомості

Статистика

Презентація

Гугл-форма